* * *
Не порадиш нічого –
не мани, не лукав.
Камінь неба нічного
на рамена упав.
Навіть крик загрузає
у загуслій смолі.
Ні жаринки не сяє
у простиглій золі.
Наче пострахи злобні
у театрі примар –
ці коти ворохобні,
цей кульгавий димар.
Зачинилося віко,
заступила імла.
І розкаянь без ліку,
і гризот без числа.
2011