* * *
Ми впали вдвох у цю осінню єресь.
Є проби золота – і жовтизни:
є вохра, що цяткує ясени,
є мед, а є лимонно-жовтий верес.
Терпке повітря – ти лише вдихни –
хмелить, мов зі шляхетських винниць херес;
і в стиску рук, як в лоні первини,
народжується вічноюний ерос.
Нам грішна осінь не бажала зла,
простімо їй цей жар і цю ненатлість, –
та відступає золота імла,
нам сумно вдвох, і тяжко нам зізнатись:
не від кохання – від жаги тепла
тремтіли наші стомлені тіла.
2014
Дані опрацьовуються...