МУЗА УРБАНІЗМУ

О яд абсенту й скриви вуст твоїх!

Стенулись плечі боязко й нікчемно.

Тоненьку душу обвиває гріх,

немов плющем, підступно й невідчепно.

 

Ти п’єш абсент – безсилих марень сік,

нектар галюцинацій блідолицих.

В тобі живе одна з оцих осик,

позначених симптомами нервиці.

 

Від спалахів неонових реклам

лякливі феї шугонули врозсип.

…Ти йдеш по вістрі, званому життям,

неначе акробат по поворозці.

 

2003

Грудень 15, 2015, 20:40
Кількість переглядів - 5
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)