Як зістарівся світ, докучливий, мов поскрип мостини!
Крізь невимиті вікна на всьому є осад рутини.
Етикетно-клішовані усмішки, завчені фрази –
всі шаблони позначу липкою печаттю відрази.
Всі гармонії – зсушені квіти, прості непростимо;
а н о м а л і я
вибухне з брості вогнями сліпими,
і закрутиться дійсність, втече, як вода через дірку…
Світ відкрию новий – а сама зупинюсь при одвірку.
2002
*Тут – зміна (лат.).