Міщанство, цей нав’язливий полон…

* * *

Міщанство,

цей нав’язливий полон

речей наївних,

надто вже звичайних:

ці керамічні слоники за склом,

ці плетені серветочки під чайник,

 

ці, знаєте, недорогі оздоби,

їх нині мітять модним словом «кітч»

(у цьому місці іронічні сноби

уже готують іскрометний спіч)…

 

Родинних щасть маленькі атрибути,

тепла у вас замало! –

а проте,

як холод самоти не перебути –

то й ви,

то й ви в пригоді стаєте.

 

Гостріть же, сноби, пазурі! Скажу

крамолу –

і беріть мене на глузи:

зі світу хрому й пластику

біжу

у світ герані й плюшевих ілюзій.

 

2010

Грудень 16, 2015, 2:19
Кількість переглядів - 6
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)