* * *
Міщанство,
цей нав’язливий полон
речей наївних,
надто вже звичайних:
ці керамічні слоники за склом,
ці плетені серветочки під чайник,
ці, знаєте, недорогі оздоби,
їх нині мітять модним словом «кітч»
(у цьому місці іронічні сноби
уже готують іскрометний спіч)…
Родинних щасть маленькі атрибути,
тепла у вас замало! –
а проте,
як холод самоти не перебути –
то й ви,
то й ви в пригоді стаєте.
Гостріть же, сноби, пазурі! Скажу
крамолу –
і беріть мене на глузи:
зі світу хрому й пластику
біжу
у світ герані й плюшевих ілюзій.
2010