І
Lasciate ogni speranza voi ch ‘entrate…
В глухій майстерні працював чаклун.
Там гусли і топилися метали,
і гув вогонь, і демони витали,
моє сум’яття беручи на глум.
Чому я тут, в цій бісовій робітні?!
…Впівоберта оглянувсь лиходій –
цей погляд позбавляє всіх надій,
а очі в нього як твої – блакитні.
Вдихнувши дух жаркий – так пахне зло –
«Так пахне зло», – сказала я й затерпла,
і полум’ям, позиченим із пекла,
мені обличчя й руки обдало.
ІІ
Обвітрена шкіра в нього, суха,
і плащ підбитий вітрами.
Дві борозни на колючих щоках –
глибокі, схожі на шрами.
Сліпучою синню гнівних глибин
очі його просякли.
Світлі мечі уганяє він
у піхви моїх пентаклів.
В симфонії хвиль кожен акорд
знаний йому напам’ять.
Долає вест, приборкує норд
і зюйди в’яже снопами.
Він старший за мене на сотні криг,
зашерхлих на морі й скреслих.
Є в світі боги – він старший за них,
хоча він мій перевесник.
2008