В тебе очі мої: крізь облудну блакить –
сірі відсвіти сутої сталі.
Ти в невчасних візитах даєшся взнаки,
а сезонні вже звичними стали.
В тебе грецьке ім’я, і жіноче воно.
Чорна жовч – найміцніша з есенцій.
Ти ходою японки в вузькім кімоно
обережно вступаєш у серце.
Ти жадаєш офір? Маєш дим цигарок
і життя, що збігає в ніщоту.
О, я здалеку чую твій скрадливий крок,
твої примхи я знаю достоту.
Ти вітаєш мене, не проходячи повз,
невичерпна моя, невідчепна.
Попри зміни освітлення, планів і поз –
я довічно до тебе причетна.
2003