«Люблю тебе! – землі співало небо…

* * *

«Люблю тебе! – землі співало небо. –

Яви свою голизну і відтань!»

А так мело й хурделило груднево,

що навіть вітер застудив гортань.

Хрипів – а небо, наче навісне:

«люблю, люблю…»

Земля узимку горда.

І вкрила плоть її сліпуча ковдра,

мов цноти запинало срібляне.

 

Аж посіріло небо від жалю –

але й земля не знала супокою:

вже каялась, що кривдою такою

відповіла на лагідне «люблю».

Вона дрімає, та тривожні сни.

Тремтять сади – її тріпочуть вії.

А то й застогне голосом завії:

«Я жду весни…

Верни його, верни!..»

 

2015

Жовтень 21, 2016, 11:56
Кількість переглядів - 7
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)