ЛИПНЕВИЙ ЕКСПРОМТ

По першій. Клерки сунуть на обід,

а під шатром розложистого клена

лінуюсь я із томиком Верлена.

Ось і рудий гладун, хазяйський кіт,

пливе, мов пароплав,

дгори хвостом,

як димарем…

Чого тобі, хвостаню?

Їй-богу, ну хіба не моветон –

отак уперто заважать читанню?..

І чим тобі Верлен не догодив?

Чи, може, ти, як буржуа порядний,

такий собі Прюдом серед котів,

піїтів ловких ганиш безоглядно?

А ще облесник ти й хитрун! Проте –

я трохи теж…

 

Спекотна літня днина

крізь сито клена сіється невпинно,

мішаючи зелене й золоте.

 

Ми, коте, із тобою сибарити;

узяти б цю годинку й повторити! –

та час-скупій не згоден на повтор.

Он ситий клерк із міною стратенця

уже назад приречено плететься,

в котрусь із запилюжених контор.

 

2010

Грудень 16, 2015, 1:55
Кількість переглядів - 8
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)