Давніх світил ясноволосі сини!
В диких морях губляться ваші човни.
Ваші зірки більше не вказують шлях,
бурі лихі шарпають ваші вітрила…
Дим вівтарів лине, та пломінь погас;
ваші боги очі ховають від вас.
Сім’я чуже зріє на ваших полях,
храми свої ви на поталу лишили…
Гомін стихій гнівний над вами не стих –
відали б ви, як уласкавити їх!
Відали б ви, як їх приборкати гнів, –
тіла б свого кожній вділили, мов жінці!..
Мудрих жерців гнали ви геть з корабля…
Хто вас прокляв, браття, о, хто вас прокляв?!
Ваші бійці йдуть під чужих королів,
ваші жінки стали любити чужинців…
Давніх світил ясноволосі сини!.. –
плачу до них, тільки не чують вони.
2008