* * *
Колись – ти тільки не питай, коли,
чи довго ждати, до якої дати, –
спом’янемо ми в мирі тих, що йшли
збороти смерть – або життя віддати.
І била ніч крильми, немов кажан,
і слала гнів, неначе мстивий демон.
Лише одне було з усіх бажань:
о, дай їм сили подолати темінь…
Спом’янемо ми тих, хто горізнáч
лежав між трав, – і плями на зеленім,
і гул пожежі, і жіночий плач
далеким здасться і неуявленним.
2014
Це пронизує наскрізь… І так хочеться спитати: коли?..