Кличу надсадно – тиша у винагороду…

* * *

Кличу надсадно – тиша у винагороду.

Не перейти цю тишу, не переплисти.

Викинь мене із серця, малу заброду,

викинь мої листи.

 

Грубої сили прагне буднів сириця.

Зваблюють ночі чорним і золотим.

Навіки тобі пробачаю моє сирітство,

ах, менше з тим…

 

В плетиві ліній, що на руці у міста,

легко згубитись, легко пірнути в пітьму.

Гасне, гасне душа моя, кулька сяйниста,

в хмарнім диму.

 

2011

Жовтень 21, 2016, 12:16
Кількість переглядів - 20
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)