І закурю, і плакати не стану,
що рік іще один перегорів.
Намотується прядиво туману
на веретена стовбурів.
Емаль калюж лисніє серед сажі.
А день не встиг набутись – і погас.
Прощайте, необдумані вояжі
й великодушність напоказ!
Суворою стаю. Стаю скупою.
Чужих викреслюю з записника.
Іде зима нечутною ступою,
а плоть її важка…
Та десь лунає сміх майбутніх весен,
і вірю я: божественний різьбяр
вже для нових палких жертвопринесень
витесує олтар.
2011
Дані опрацьовуються...