КАШТАН

Розпізнаю природи криптограми,

дивуюся з вигадливої гри:

мов символ підліткової пори –

зелений плід, обсаджений шипами.

 

І він себе торкнути не дає,

лиш сліпо п’є гарячий трунок сонця

й тужавіє, ховаючи своє

життя у неприглядній оболонці.

 

Так і твоя душа вростала в суще –

і раптом зрозуміла без злоби,

що треба впасти й зранитись, аби

зійшла із неї груба шкаралуща.

 

Хай день за днем,

хай день за днем збіга –

настане час, угледиш переміну:

то оболонка лопнула туга,

лискучу оголивши серцевину.

 

2012

Жовтень 21, 2016, 11:58
Кількість переглядів - 8
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)