Тонкий кришталь тремтить в руці твоїй,
зловісний блиск заломлюється в грані…
Є щось хмільне й звабливе ув обмані,
в омані – і не тільки зоровій.
Є щастя в мріях, у подобах мрій,
в далеких зір наївному шуканні;
є щастя навіть у сліпім блуканні,
коли не маєш гадки, що сліпий.
Ти впізнаєш? ти чуєш?.. Але стій:
обачність не судитиме зарані.
Напружиш погляд – схибить погляд твій,
лиш обрис неясний мигне в тумані…
А ти хитайсь у вічному ваганні:
іще тремтить в руці кришталь тонкий.
2001