Олені О’Лір
Вона любила спати до обіду,
а пополудні до майстерні йшла.
Вона різьбила з матового скла
журавок тонкогорлих і лебідок.
Тримала лупу, різаком вела,
сиділа вперто, не здіймала виду, –
і те, що лиш угадувалось блідо,
ставало м’язом і пером крила.
А він приходив рано. На осонні
сідав і шліфував шибки віконні,
насвистував і промінці ловив.
Лиш сердився в години пообідні,
як зáстували сонце у робітні
то крила лебедів, то журавлів.
2009