Той травень, мій травень у парку міськім –
минув,
а триває і досі…
Вхопитись за линви!
Вмоститись на дошці!
Штовхнутися рухом рвучким!
Не бачу сердитих дорослих облич:
лечу,
і живу,
і співаю –
співаю словами, яких не буває
у жоднім з відомих наріч.
А вітер!
А танець розкудланих крон! –
смішливі зелені звірята
пручаються в бурих лабетах завзято,
але не пускає полон…
Це щастя танцює у серці моїм,
у серці моїм п’ятирічнім!
І ділиться серце із кожним зустрічним,
із небом,
із парком міським…
ах, де я?! –
лиш пам’ять ошмаття лата,
складає окрушини-пазли…
…летіла!
…жила!
…не боялася впасти!
Дитинство.
Весна.
Висота.
2010