Віддам тобі звук і луну,
з матерії звільнену душу.
Ти голос у мене ввітхнув,
і я оприявнитись мушу.
Неявлені спали плоди
в тілесній заглибині чорній.
Це ти до життя їх збудив,
торкання твої – животворні.
Ти змушуєш вирву мою
здригатись у сотнях вібрацій.
Тепер я себе пізнаю,
і сенси мигтять і яскряться.
Свій вдих у мій витік вцілуй.
Любов свою стверджуй незмінно.
Я – родище звуків і лун –
віддячуюсь гідно й фемінно.
2003
Дані опрацьовуються...