Чи не марно силкуюсь списати примхливим пером
феєричних фантомів безумні й розбещені танці?
Почастуй мене чаєм. До нього доречним є ром –
о, ця пристрасть пірата й снобізм корінного британця.
Чи не марно приховую шал хаотичних сум’ять?
Я з тобою така непробачно прискіплива й пильна…
Це мені іманентне, як знак зодіаку і стать.
Я не вірю в Фортуну – й Фортуна до мене прихильна.
Чи не марно роблю з чаювання магічний обряд?
Що торкатися святощів рідше, то будуть святіші.
Освятили цю воду купелі тремтливих наяд.
Освятили цю мову століття терплячої тиші.
Чи не марно гойдаюся в сумнівах без опертя
і гріха уникаю, завчасно злякавшись спокути?
Почастуй мене щастям – нехай все подальше життя
почастунку твого не зумію, не зможу забути.
2005
*П’ята година (вечора) – пора традиційного чаювання у Великій Британії.