ДЗЕРКАЛА

Чи пам’ятаєш мій тісний альков,

де скрадливо гойдалися дзеркала?

Я ворожила на твою любов,

я образ твій із люстра викликала.

 

Над ручаєм, де струмені скляні,

де камінці вляглися мозаїчно,

ти врешті-решт освідчився мені,

і це звучало досить прозаїчно.

 

Така нудьга – не знати звідкіля!..

Пасьянс мені вдається все частіше,

бо ж даму, як завжди, на короля, –

та тільки це мене уже не тішить.

 

І знову я гублюся між свічад,

які перезираються зловісно,

і образ твій вчакловую назад:

зникай, зникай! мені з тобою тісно.

 

2006

Грудень 16, 2015, 1:15
Кількість переглядів - 39
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)