…Тож знай, тебе існує двоє: перший –
земних стежин гріховний мандрівник;
але в моєму серці твій двійник
давно тебе, живого, перевершив.
Ні в чому він не завинив – це ж ти,
лютуючи, ронив колючі фрази;
тобі мій жаль, тобі мої образи,
а він – він чистий в сяйві доброти.
І я, покірно розстеливши постіль –
поміст поганським пристрастям твоїм, –
я потай зраджую тебе – із ним,
і розкоші нема над розкіш помсти.
Можливо – хтозна? – так судилось нам,
що муситиму в вічній круговерті
тебе твоїй я відступити смерті, –
тож знай: його – лише своїй віддам.
2006