* * *
Душа моя ходить сама в яблуневім саду.
Терпким яблуневим вином її щем розведу.
Було тут і яблуко Єви, та годі шукать;
лишилася яблучна долька – небесний цукат.
Мов яблуко з гілки, впаде моє слово із вуст.
Достиглим своїм, соковитим – до кого ж озвусь?
Сади яблуневі – сьогодні мої вчителі:
їх рід від землі – і плоди повертають землі.
2009