Допоки всього шляху не пройдеш ти…

* * *

Допоки всього шляху не пройдеш ти,

своєї крові не пізнаєш ти.

Нічого ще не випито до решти:

ні тиші,

ні вогню,

ні гіркоти.

 

О, знати б, скільки зла й добра ти зробиш

у круговерті днів – простих і свят,

і скільки слів – дурних і мудрих – зрониш,

і скільки виявиш у себе вад!

 

А я? Ще скільки я всього накою,

як сильно я змінюсь!..

Та головне –

щоб упізнала я себе такою,

а ще – щоб ти,

щоб ти впізнав мене.

 

Мабуть, це можна йменувати щастям,

і хліб, що споконвічна нива дасть,

з’їдати день у день,

а у міжчассі –

в чужих кишенях не лічити щасть.

 

2008

Грудень 16, 2015, 1:18
Кількість переглядів - 20
Подобається - 2
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)