* * *
Де весни цвіли ґобеленами лук,
а осені щедрі просились до рук
одвічною звабою яблук –
чи світлий ручай ще збігає у став?
Колись я дивилась – там хлопчик пускав
у діл паперовий кораблик…
Хлопчисько білявий, кашкет набакир,
згорнув у вітрильце газетний папір
із чорним мереживом літер –
пішла за водою далека війна,
і банки, і біржі, й гучні імена,
й услід їм присвистував вітер.
І серцю гадалося: вирок один
для пишних держав і маленьких країн,
для злодіїв і можновладців.
Мене і того, хто кораблик пускав,
ріка часоплину сховає в рукав,
як сни, що удосвіта сняться.
2009