Смерк фіалковий лила в оселі твоїй,
кльошем зметнувши, сміялась, казала немов:
«буду тебе любити, але – змалій!
величі не підважить моя любов».
Млів – і малів. Уже не літав – ішов,
часом то й дрібушив, мов кімнатний пес.
…Хлипала за вікном незграба-любов,
ох і висока ж, Господи, –
до небес.
2009