Чорна вовна землі…

* * *

Чорна вовна землі

торочками зеленими візьметься,

і покличуть струмки, і озветься блакитна безмеж.

Це, мій друже, весна,

ця напахчена щастям капризниця;

і не хочеш їй вірить –

а віриш,

а все-таки ждеш.

 

Наживеш собі мрію,

годитимеш їй – а не збудеться.

Тільки пяному сонцю в мармизу пожбуриш докір.

Це, мій друже, весна,

ця дурисвітка, шельма, облудниця:

бач, примружила очі, насунула бриль набакир…

 

Не змигнеш –

пронесуться галопом Телець із Близнятами.

Чи й здивуєшся?

Важче злітати неюній брові…

Та хоч серце досвідчене

смак нездійсненності знатиме –

будуть снитися весни

і роси

на свіжій траві.

 

2010

Грудень 16, 2015, 1:49
Кількість переглядів - 26
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)