* * *
В. Б.
Бува, в юдоль марнот і веремій
злітає радість тиха і незвана,
злітає – й грає у сльозі твоїй,
мов сонце на щоці скляного дзбана.
Неначе не Великдень, не Різдво –
а що за свято! – хоч занось у святці.
…Знайти б ще дорогого винуватця,
та з ним би й розділити торжество.
2010