Бува, в юдоль марнот і веремій…

* * *

                                                                   В. Б.

Бува, в юдоль марнот і веремій

злітає радість тиха і незвана,

злітає – й грає у сльозі твоїй,

мов сонце на щоці скляного дзбана.

 

Неначе не Великдень, не Різдво –

а що за свято! – хоч занось у святці.

…Знайти б ще дорогого винуватця,

та з ним би й розділити торжество.

 

2010

Грудень 16, 2015, 2:32
Кількість переглядів - 9
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)