* * *
Буремний мій, за чим твої жалі?
Ти б краще прихилився до землі,
а ти глухому небу шлеш погрози.
Під цим склепінням ми з усіх боків
і винні, і осудні, і крихкі;
під цим склепінням не вщухають грози.
Рослини теж – нема утечі їм –
ростуть собі, й під вітром грозовим
лише покірно вигинають стебла.
Ось, друже, й нам нікуди не втекти.
Кричиш: нестерпно? – ще не звідав ти:
немає ради, все на світі стерпно.
2005