Моя епохо, душожерна з’яво…

* * *

Моя епохо, душожерна з’яво,

о, як мертвотно плодоносиш ти!

Як душиш ти розмірено і мляво

у стужавілих колах марноти!

 

Нащадки, засмаковані в падлині,

не гідні ймення предків-хижаків.

Як ми ступіли й звиродніли нині!

В нас навіть риси брезклі і м’які.

 

Звірялися на певні запоруки

ви, мудреці віддалених століть,

шукаючи для вищої науки

високих чіл і владних підборідь.

 

2004

Грудень 15, 2015, 20:56
Кількість переглядів - 10
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)