* * *
Моя епохо, душожерна з’яво,
о, як мертвотно плодоносиш ти!
Як душиш ти розмірено і мляво
у стужавілих колах марноти!
Нащадки, засмаковані в падлині,
не гідні ймення предків-хижаків.
Як ми ступіли й звиродніли нині!
В нас навіть риси брезклі і м’які.
Звірялися на певні запоруки
ви, мудреці віддалених століть,
шукаючи для вищої науки
високих чіл і владних підборідь.
2004
Дані опрацьовуються...