Вестерн

« – Ручуся, ви обома руками тримаєтеся за Біблію.

Готуєтеся до кращого життя?

– Чого і вам бажаю.

– Я не кваплюся. І вас не кваплю».

Х/ф «Людина з бульвару Капуцинів»

Візник наш, напружений, мов струна,

Ловив неймовірний шанс.

Під місяцем повним погоня нічна

Розхитувала диліжанс.

Пітьма налетіла, як Чорний Джек,

Нас вистеживши із круч.

Спитала мене: «Схопилася вже

За Біблію обіруч?»

І замість оплакувать юні дні,

І замість упасти навзнак,

Я глянула в очі орлині її

І просто сказала: «Так».

А там, де захід недавно згас,

У травах вили шакали,

І наш перехняблений диліжанс

Трусили її васали.

І тьма запитала, в кутиках вуст

Ховаючи усміх лукавий:

«Боїшся мене?» Я сказала: «Боюсь,

Та є й важливіші справи.

Є безліч обов’язків і тривог

І ще не втілене диво.

А головне – є у мене Бог,

І радісний, і співчутливий».

І тьма здивувалася: «Залюбки

Послухаю іншим разом.

Ти кажеш речі цікаві такі,

Які й не збагнеш одразу».

Сказала пітьма: «Поспішаю, жаль!»

Ми нині з тобою квити.

Я рада буду сховати сталь,

При вогнищі погомоніти».

І геть полетіла. І місяць зблід.

І зграї її чорноперій

Ми довго-довго дивилися вслід –

У даль нескінченних прерій.

Аж поки там, на дальніх плато,

Не зникли хижі плюмажі.

І знала вона, що, крім мене, ніхто

Про неї так не розкаже.

І довго відлунювала далина,

А ніч незабаром зникла.

І думала я: якби не вона,

То як би пізнала я Світло?

12 червня 2021 р.