Ранковий етюд

Льові – з любов’ю

 

Вночі лило прелюто, як з відра,

Ломилось небо у віконні рами,

А ранок заповзає вглиб двора,

Мов напідпитку перезріла дама.

 

Колись за нею плакав Мулен Руж,

А нині сумно у сльоті столичній

Ці очі над поверхнею калюж

Пливуть, мов анемони анемічні.

 

Мадам не озирається на свист,

Хоч в цих дворах її ніхто не знає.

Тут за кермом проноза-журналіст

Опального фронтмена виглядає.

 

І журналіст гадає: «А, попавсь!

Тепер у клітку загримиш як милий.

Він, бачите, з гастролями зібравсь

На київські святі і грішні схили.

 

Він, певно, в наркотичному диму

В Престольній відмінив свої камлання –

Відмовився співати САМОМУ

Через якісь, пардон, переконання.

 

А час дістати з шафи галіфе –

Ми ж увійшли у героїчну фазу.

Що ж, ми на славу аутодафе

Влаштуємо для рокера-зарази».

 

А рокер – пусто в серці й животі –

Опальному не до розваг і їжі –

У двір виходить і міській сльоті

Так спрагло підставляє губи хижі.

 

Йому дружина рада раз на рік,

І раз на рік чекають власні діти,

І норов – начувайся, хто не втік –

Лише талант і совість не пропиті.

 

І журналіст (напевне, на віку

Не випадало ще таких сенсацій)

Летить, і крутиться на язику

Питань убивчих ненаситна маса –

 

 

«Ну як же так – у вас же повний фарш?

І геніям, виходить, зносить башту?

То як же ви поясните демарш

Проти Того-Кого-Назвати-Страшно?

 

У рокера в очах – зелений лід,

У вухах – дзвін пекельного трамваю,

Він журналіста стримано услід

За флагманом крізь зуби посилає.

 

«Як в кайф мене паплюжити – паплюж».

І сплюнув, пересмикнувши плечима.

І день з глибин усміхнених калюж

Дивився вслід жіночими очима.

 

А поруч, десь за рогом, в цей момент,

Крізь скло на місто дивлячись немиле,

В кав’ярні Раю стомлений агент

Пив каву, опустивши білі крила.

 

8 травня 2022 р.

Липень 7, 2022, 19:34
Кількість переглядів - 11
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)