Початок роману

Любив худих, як недокрівки-феї.

Ах, Ромчик-хлопчик,

«Ай да сукін син!»

Ах, ну чому із нею, саме з нею

Тебе замкнув на кухні карантин?

 

А волосся Варине –

Золотаве марево,

А варення Варине –

Не для тебе варене,

А голівка Варина –

Сонячний бурштин.

 

Вона взискує неземної гавані

І свято вірить: праведний Господь.

Вона готує шоколадний брауні

І має душу, і плекає плоть.

А гряне грім – вона розкриє крила

І захистить від болю і нещасть.

Вона – та сама білі-біла віла,

Яку чіпати смертним людям – зась.

 

А в інших – голоси відгонять крицею,

Під віями у них – не та блакить.

До неї ходить тут один – з поліції –

І під дверима знічено стирчить.

 

Та варення Варине –

Не для нього варене.

Синє небо Варине –

Світле, не нахмарене.

На колінах Вариних

Кіт смугастий спить.

 

В її духовці достигають чари,

А руки Варі – тепле молоко.

Вона – медова дама Ренуара

І гостра максима Ларошфуко.

 

Ти, може, й сам, відлюднику-мольфаре,

Ніколи не зізнаєшся мені,

Що бачиш плечі милої Варвари

У розсипах веснянок – уві сні.

 

Хоча – не так. Ти розучився спати.

Погляньте-но – ну просто captain Gray.

Як все затихне – сам стаєш на чати

Біля її зачинених дверей.

 

У ліжку не залежишся – не Ленін.

Не пам’ятаєш тих, чужих, облич

І тільки очі хижі та зелені

Безтямно мружиш у подільську ніч.

 

Ти розлюбив свою тривогу юну,

Але повір бодай у те на мить,

Що за дверима, геть відклавши Юнга,

Вона також о цій порі не спить.

 

Бо варення Варине –

З вітру й сонця варене,

Бо пустив ти Вареньку,

Щоб її любить.

 

9 – 10 червня 2020 р.

Червень 10, 2020, 1:19
Кількість переглядів - 8
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)