Пісенька

Ти міг і візу на Марс пробить,
І лобом – стіну.
На мить змогла тебе полюбить,
І мить – незмінна.
Цей дикий стогін з підземних нір –
Так сильні плачуть.
Красо облуди і лисих гір,
Стрункий відьмаче.
Ця світла шкіра – броня й кора.
В очах – дорога.
А в грудях – холод і ще – діра
Завбільшки з Бога.
Разом не прийдемо (от вам хрест)
Сюди на схили,
Бо забагато в мені небес
Для тебе, милий.
Бо забагато в тобі пітьми
Й гіркого сказу.
І через це – незнайомі – ми
Навіки разом.
Все, що морочить тебе в імлі
І чорним маже,
На іншому, милий, боці землі
Я переважу.
Це в мене – крики сирен до хмар
І вирви в полі.
А ти за мене під грім гітар
Кричиш від болю.
І що для тебе – і шал війни,
І день Покрови?
Рідні з тобою – по глибині,
А не по крові.
Там ліхтарі твої у журбі
На ранок сліпнуть.
Як же бракує мого тобі,
Далекий, світла.
Як жебракує душа твоя –
Горде знамено.
Майже щасливі – без тебе я,
А ти – без мене.
Я не пошлю замовляння вдаль,
Ждати не змушу –
Тільки на ранок тиха печаль
Увійде в душу.
Це я, не давшись лихій війні,
Тривожу струни.
Зчитую в твоїй глибині
Таємні руни.
27 червня 2022 р.
Липень 7, 2022, 19:44
Кількість переглядів - 28
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)