Вночі – далекі вибухи й заграви.
Підступить лихо – дике і лихе.
А ти живеш – твоя тут воля й право.
(І Беня Крик – він знає за облаву.)
Ти бачила, кохана, й не таке.
І хай печаль, хай навіть нічим крити,
Які б страхи не падали згори,
Помивши посуд в жерстянім кориті,
Виходиш в палісадник покурити
Вечірньої буремної пори.
Під зорями з сусідом граєш в нарди,
Тримаючи на оці укриття,
І почерком дзеркальним Леонардо
Твої бандити, генії і барди
Записані – і давні, й авангардні –
У Книгу Молдаванського Буття.
Нехай ці стіни у дірках і пломбах,
Хай темно, як у диких катакомбах,
Не дайся, мила, горю і облозі.
На карту все поставлене тепер,
Щоб ятки гомоніли на Привозі,
Щоб Айре Лейб, почивши з миром в Бозі,
Тебе заставши у такій тривозі,
Коли воскресне, знову б не помер.
Під сонцем ще всміхнеться парк Шевченка,
І синь – до моря тут недалеченько –
Під тріск цикад, після нічної бурі,
Навіє нам спокійну благодать.
Тут кулачком із вІдбитком кастета –
Чи то Палацу спорту, чи «Совєтам» –
Погрожує чарівний гангстер Уррі,
Якому завжди буде тридцять п’ять.
Ми добре знаємо, за що боротись.
Чи ж вперше нам на лезо напоротись
У двориках, почерканих роками,
Чи ж нам боятися і голосить?
І кожен, хто – хоч раз – та випив з нами,
Зігрітий добрими руками мами, –
Бодай краєчком серця – одесит.
4 березня 2022 р.
Дані опрацьовуються...