Київський наїв

Вливається протяг у ветху кватирку,

А промені кволі й скісні.

Поділ захаращений, наче квартирка,

Де каву ти вариш мені –

Зітхаєш і вариш,

Сумуєш і мариш –

У ці непереливки-дні.

 

А як починалось для нас, меломанів,

Міське березневе тепло!

Поділ і Узвіз, позолочені бані,

На столику свічку і жовті тюльпани

Із космосу видно було –

Всім ангелам видно було.

 

…Крамничка внизу – бакалія і фрукти.

А далі не треба гуляти.

У цю Карантинну, в цю сонячну бухту

Лихі не вдеруться пірати.

 

Не склалось з весною,

Не склалось з ремонтом,

Не склалось з Евксинським омріяним Понтом.

Життя – то стрімка течія.

Самотність у чаті, жахіття в лептопі.

Єдина константа – і та в Конотопі –

Розділені відстанню два наші спаяні «я».

 

Лишається тільки в кватирку палити,

Як бабця – вдова бригадира.

І кроки її, й аромати, і квіти

Ще й досі живуть у квартирі.

 

А ти й метикуй – чи кутки освятити,

Чи просто зірвати шпалери,

Бо бабця прикута до грішного світу,

Як раб – до своєї галери.

 

Ти кажеш їй: «Ба, ну кого ти лякаєш?

І сукні, і спогади струхли».

А вранці зітхаєш і знов замітаєш

Розсипану пудру на кухні.

 

Цей пудрений запах, цей запах старечий –

Такий недоречний для раю.

Похилені плечі,

І смуток надвечір,

Як трюмна вода, прибуває.

 

О, краще рубатися на абордажі,

Ніж нидіти в трюмі квартири!

Та в небі крилаті куратори наші,

Які наділяють по вірі, –

Крізь цю маячню й каламуть передбачень,

Крізь шал сподівань і тривог –

Я вірю, що бачать,

Напевне що бачать –

Заварену каву – на двох.

 

27 березня 2020 р.

Березень 27, 2020, 11:09
Кількість переглядів - 39
Подобається - 3
Дані опрацьовуються...

1 коментар до “Київський наїв

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)